Закриті стіни,й засумувало небо,
Закриті штори, де майбутнє погасає.
Немає вже пори в якій так було тепло,
І тільки пам'ять,серце зігріває.
Прижмурив погляд в минуле проглядає,
Краплина неба,яка роз'єднала береги.
Він з щирістю їй руку простягає,
Але правда надягнула ланцюги.
І хоче просто взяти й десь майнути,
У сон любові,де не зможуть розбудити.
Забути біль,взяти і забути
Або своє щастя ще розкрити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663502
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.05.2016
автор: V1TaL1o