[i] [b] [color="#bf1515"]Це написано ще в 2004 році,
перед виборами Президента...
Вибрали... Не прижився...Дух
Надто український... Травонули...
Забрали права...Обгавкали...
На троні,- ДОН!!! і,- пішло...
Щоб зрозуміти,- про що це я,-
прочитайте ще і мій
ГАМАНЕЦЬ…Клацніть на фото[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#0d118c"]Летять вiтри…Iз-за Дністра та Сану,
З лісів під Брянськом, сповнених імли,
Iз-за Донця несуть зорю багряну,
Жовто – блакитні задуми з Сули…
Під ними землі, кинуті під ноги,
Бо згасли по Сибірах „куркулі”,-
Ті не шукали легкої дороги
Та мали хист і тягу до землі…
На землях – люд…Отой, що до Комуни
Сто літ вели… Тепер же – не ведуть,-
Стомилися… З найвищої трибуни
По тих знедолених лукаві сльози ллють.
Цехи без вікон…Тяжко - та не диво,-
Був сірим і безрадісним товар…
Новеньке б щось, яке б не косо-криво,-
Так вивезли весь грошовий „навар”
Скоробагатьки у чужі країни,-
Хоч вовком вий в степу чи в пасмі гір…
Та тліє ще в народу України
Якась надія,-бо ж отой банкір
З Хоружівки,- він вміє рахувати
I розгрібати темних справ сувій…
Він не продасть жовто - блакитні шати,
Та й діло знає…Він і твій і мій.
Він наш, цей вітер…Тільки глянь у очі
Своїй дитині в ту жовтневу мить,
Та не штовхай її в безодню ночі,
Бо нам то що…А їй ще жить та жить…
[/color][/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663675
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.05.2016
автор: Янош Бусел