Сумує день, що сонечко стомилось,
Що спів пташиний виспівав всі ноти,
Що небо вже росою зажурилось,
Що виснажились бджілки від роботи.
Сумує день від тихої облуди,
Що ніч вдягла на землю чорні шати.
У вир турбот заковані вже люди,
День дневі помагаючи вмирати.
Сумує день за кожним своїм кроком,
Що десь несміла не відкрилась квітка,
Що десь його убили ненароком,
Що хтось до нього не зумів злетіти.
Сумує день, ніч сонце пригортає,
В зеніті гасне полум’яний подих:
Отак душа у темряві згорає,
Коли у білий день незряча ходить.
03.05.16р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663699
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2016
автор: леся квіт