А сонце, розпочавшись з підвіконня,
зимою в літо стіни фарбувало.
Куди я, звідки? – з постелі в безодню…
на пошук неба…
віра по лекалам.
Сніданок канув в майже добрий вечір.
А наші фото – у труну історій.
Я народилась з почуттів.
Доречі,
вони лишились, де щастило в горі.
Не хочу зайве… зайве, крім «кохаю».
Збираю постіль.
І в чергове згасну
десь на зупинці спогадів до раю…
…ти – не помилка…
То весна невчасно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2016
автор: Циганова Наталія