Пересмішник

Свистить  і  щебече,  кує  і  скрегоче,
витьохкує  вправно,  милуючи  слух,
і  серце  своє  виливає  щоночі
прогулянок  пізніх  невидимий  друг.

Під  деревом  йдеш  –він  на  хвильку  замовкне,
і  знову  –в  екстазі  або  в  забутті  –
із  горлечка  в  небо  вібруючі  крокви
здіймаються  –  і  завмирають  святі.

Непрохані  сльози  бринять  від  подяки
нуртуючій  пташці  із  серцем  палким,
що  мить  обертає  у  виблиски  й  знаки
первинної    радості  шалом  лунким.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663811
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 04.05.2016
автор: Вікторія Т.