Вернутись в молодість нам звісно хочеться,
Хоч на хвилиночку, хоча б на мить.
Хоч дуже хочеться, та вже не можеться,
Що відійшло навік, не оживить.
Літа, мов лебеді,кудись поділися,
І неможливо їх назад вернуть.
Та в мріях й снах своїх нам в краще віриться,
Й те, що було колись, нам не забуть.
Кожному з нас в житті тумани стеляться,
І кожен з нас живе своїм життям,
А віра в себе нам, тоді примножиться,
Коли не зраджуєм мріям й пісням.
Якщо життя наше совістю сповнене,
І вміння ми свої несем батькам,
Наше єство тоді світлом наповнене,
Наперекір усім бідам й вітрам.
Зробить значиме щось теж дуже хочеться,
Хоч не завжди це є по силі нам,
Та вірим ми завжди, що все нам зможеться
І довіряєм ми мріям й думкам.
А ще зробити щось таке нам хочеться,
Щоб цю війну страшну навік спинить.
І груші, й яблуні з нами шепочуться,
Снаги нам додають у кожну мить.
Буває, що в путі ми спотикаємось,
Бувають блискавки і грім гримить,
Та ми упевнено з усім справляємось,
Хоча й хвилюємось, й в душі щемить.
Ми в молоді роки лиш в снах вертаємось,
Приємно нам тоді відчуть ту мить,
Та сон кінчається, ми просинаємось,
А невблаганний час кудись спішить.
На жаль з роками ми стаєм слабкішими,
І ще й з здоров"ям вже не все гаразд.
Стаєм ми мудрими і розумнішими,
І не втрачаємо ніколи шарм.
Вернутись в молодість усе ж нам хочеться,
Глянуть в віконечко, хоча б на мить.
І світить сонечко в наше віконечко,
І дуже хочеться ще в світі жить!..
Хоч плину часу нам не зупинить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663836
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 04.05.2016
автор: геометрія