Німіють руки, серце ледве стука.
Збагнуть не може сивий ветеран,
Що з фронту зустрічатиме він внука
Із болем, що пекучіший від ран.
Кровинку, що зросла в країні мирній,
Ій лиш дідусь повідав про війну,
Про тяжкі втрати у кривавій бійні,
І про історію, й пам"ятну весну...
Навчав дідусь онука:"Будь героєм!"
Та, що слова пророчі ті, не знав.
Згадалася наука перед боєм,
Під гуркіт "градів", в полум"ї заграв.
На блок-посту стояли до останку.
Востаннє бачив небо голубе,
І журавлиний клин, і вишиванку...
Чи ж все війна навіки загребе.
У рідний край, де зацвіла калина,
"Двохсотим" повернувся у село.
Не стало внука, і не стало сина...
Дідусь схилив згорьоване чоло.
Скупа сльоза упала в домовину.
Остання зустріч і... остання путь.
Поліг героєм внук за Україну.
Та вірить дід: Герої не помруть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663882
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2016
автор: Тамара Шкіндер