Забудь слова: "Так мало бути...",
Стосовно прикрощів й проблем.
Так, не знайшлось протиотрути,
Щоб лікувати серця щем.
Що ж... Не знайшлось, та чи і варто?
Коханню ліки не страшні,
Пригасне, спопеліє ватра,
Під попелом, на самім дні
Вуглинка сяйним ореолом
Запалить знов кохання хмиз,
Лиш не кажи оте: "Доволі!"
Не треба гнівних антреприз.
Забудь слова: "Мабуть, недоля..."
ВідчАю привиди забудь,
Все скресне на життєвім колі,
Хіба ж то у недолі суть?
Забудь трикляте: «Так і буде…»,
Хиренна бутність не для нас.
І все одно, що скажуть люди,
То – наше все, а іншим – зась…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2016
автор: Педро Гомес