Розсипалась на друзки
й летіла до тебе-магніту,
Непомітно вкладалося серце
побіля твого,
Наздогнавши крилату, швидку
і завжди перелітну
Твою душу над прірвою,
де мого світу вогонь...
Та, на жаль, був магнітом жагучим
не тільки для мене
І тебе, мов їжа, обліпляли
жмути... жіночок...
Але хто мені цілим
розірване серце поверне -
Вже не буде зеленим,
отой, що зірвали, листок...
Всі магніти землі
не зібрати докупи ніколи,
Неймовірною силою,
навіть, у сні не стягти...
Не була я магнітом,
знайома з тобою відколи,
То чому ж бо від себе
мене так відштовхуєш ти?..
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664035
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2016
автор: Наташа Марос