Я біля хати, на ослоні Сусідка Люда часом прийде,
люблю посидіти одна. що наймолодша серед нас.
Уже давно в моїй хатині Її не балувала доля
нікого більше вже нема у невблаганний такий час.
З бабою Надею розмови
по телефону я веду.
Вона найстарша... Та ніколи
не добавляє нам жалю.
Частенько я до баби Лєни Ми трохи з нею поговорим:
пошкандибаю, неспіша. про те що є, й чого нема.
Вона ходить майже не може, ЇЇ зігріє моє слово
та в неї лагідна душа. неменш,ніж навіть,і весна.
Біля будинку баби Галі,
часом посидемо гуртом.
Розмови поведем цікаві,
зігріті сонячним теплом.
Згадаєм роки молодії, Про болячки свої розкажем,
друзів, яких уже нема. згадаєм внуків і дітей,
Й що швидко дуже ми старієм, й що працювать майже не можем,
й що буде знов важка зима. про біди й клопоти людей.
Щось на городах ми все ж робим,
не заростати ж бур"яном.
Та й щось своє все ж таки вродить,
а ми поповнимось добром.
Посварим владу і багатих, Неменш же їх ми працювали,
недобрим словом пом"янем. встигали скрізь: і тут, і там.
Що ті багаті вже занадто, Сили й здоров"я витрачали.
а ми у бідності живем. І як дожити віку нам?..
Пенсії маємо мізерні,
ціни ж ростуть тепер щодня.
Мабуть уже б ми і померли,
та нас підтримує рідня.
Але ж і їм нелегко жити, Посміємося і поплачем,
нам зрозуміло це давно. життя ж до обрію пливе.
Ми ж тягарем не хочем бути,.. Було ж воно колись гарячим,
як би нам важко не було. тепер невтішне і сумне.
Є поміж нас і дід Микола,
що теж давно живе один.
Лиш посміхається, й ніколи
не забива між нами клин.
Важкі й тернисті наші долі, Ще слава Богу в нас сусіди
живем одні на схилі літ. є: і пристойні, й молоді.
Вже щось змінить не в нашій волі, Вони самі і їхні діти
такий в реальності наш світ. не залишають нас в біді.
І добре слово часом скажуть,
і допоможуть щось зробить.
А їхні діточки розважать,
і веселіше стає жить.
Ось такі справи в нас сьогодні, А ще ми молимося Богу,-
хоч руки й ноги в нас болять. за себе, внуків і дітей,
Та ми не скаржимось ніколи за Україну і свободу,
і є ж із ким нам розмовлять. за долю всіх простих людей.
І щоб війна швидше скінчилась,
й накінець Правда ожила.
Щоб людська старість не журилась,
й молодь по-людському жила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664051
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 05.05.2016
автор: геометрія