Куди б не несла мене доля,
Душею назавжди я тут,
Ясніше ж бо сяють тут зорі,
Васильки синіші цвітуть.
Тут соловей віщує щастя місту
На довгії – предовгії віки...
В пахучих травах, в росянім намисті
Визбирує перлини залюбки.
Ми змінюємось всі, що тут удієш
Минають дні, летять кудись роки...
А ти – ніяк від часу не старієш
Мій рідний краю, місто гірників.
Цвісти тобі, назло усім недолям!
Ні, не торкнеться тебе часу цвіль!
Ти – моє місто,
ти – моя доля,
Щастя і смуток,
Радість і ... біль...
2007р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664133
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2016
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)