Чи варто було душу так тріпати
Морокою земною й примітив
Так бережливо в святості плекати,
Щоб хтось плював і брудом запустив?..
Або підніжку - соромно й казати –
Колись, пригадую, на рівні директив:
Обмовити когось і обсміяти,
Тепер – минулого, надіюсь, норматив.
Не буду длубатися, щоби все згадати,
Бо хочу вірити лишень у позитив -
Не може нація від злості потерпати,
Не може з підлості складатися актив.
Волосся дибки – годі вже брехати,
Аж мозок пухне від тих перспектив…
Чужий серед своїх – якби-то знати…
Чи свій поміж чужих? – Нью креатив…
6 травня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2016
автор: палома