пливи, мій кораблю, піднявши вітрила
крізь стовпи байдужих облич
нехай хтось ламає підняті крила,
нехай не шкодує спиць,
нехай дорікають і б'ються лобами,
нехай закричать, що все це обман.
ти знаєш, що не висловити словами,
коли розум покрив блюзнірства туман.
і ти, і я - це не просто звуки
хоч і нам на все все одно,
навіщо прирікати на душевні муки
і підтверджувати те, чого не було.
пливи, мій кораблю,все далі і далі
і не питай чи варто так жить,
нехай тебе здолають печалі
ти не припиниш щиро любить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2016
автор: Ірина Курдибан