Небо моє вже як море,
яким задихаюсь одразу
коли розсуваю штори
і згадую наші образи.
Так добре коли ми не разом
коли мовчимо, не говорим,
коли забуваєм образи,
коли засуваємо штори.
Ми вже як п'яниці без дози,
у нас вже немає екстазу,
залишились тільки штори
і наші старі образи.
Такі старі як це небо
що стало в очах моїх морем
я більше не твоя потреба,
і я викидаю штори...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2016
автор: Danka