Бо ж усе життя — то великий жарт.
В утиль не пустити конфеті.
Простий для сприйняття цей факт.
Посмійся ж з нього, mon ami.
Ти не вартий і піщинки.
Успіх твій — гнилий горіх.
І після тривалої зупинки
Зрозумій, що не сміятись — гріх.
Мертва донька у багатого купця,
За їжу бідний убиває брата.
Трагедія багатого мерця:
Позбавили його звання аристократа.
Люди мруть за чужі постулати на чужій війні,
Щоб потім забуті були їхні домовини.
І хіба ці люди не дурні,
Що цих постулатів не знають й половини?
Подивись, як вперті вірять смішно,
Як ті, що загубились міцно сплять.
А ти застряг у цім смітті навічно.
Чому ж ти не смієшся, блять?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664485
Рубрика: Сатира
дата надходження 07.05.2016
автор: Лажневський