Роздуми в переддень 9 Травня (Весна в Німеччині)

                                         Ці  переливи  барв  -  весна  така  прозора

                                         Із  осяйних  небес  на  пагорби  зійшла...

                                         Тут  трина  снігова  сікла  іще  учора,

                                         А  нині  -  сонцетінь  й  черешня  зацвіла.

                                       Німеччина  -  земля  філософів  й  поетів,

                                       Просвітлених  умів,  приречених  ідей...

                                       Тут    привид  Фауста  будив  до  праці  Гете,

                                         Бетховенський  мотив  стрясав  серця  людей...

                                         А  Шуберт,  Моцарт,  Гайдн  -  ці  королі  музИки,

                                         І  Шиллер,  Гейне,  Манн,  і  Брехт,  і  браття  Грімм...

                                         Їх  геній  -  для  віків...  Любов  свою  велику

                                         Вплели  у  твій  вінок,  о  Mutterland,  у  твій...

                                       Чужинська  сторона,  сувора  і  велична,

                                       Європи  Світоцентр,  розкішна  і  глевка,

                                       Із  попелу  зійшла  печаль  твоя  одвічна...

                                       Свою  покуту  ти  Вселюдству  принесла.

                                       Вбираю  цей  пейзаж  і  певна:  розумію...

                                         А  у  душі  -  борня  настирлива  трива:

                                       Німеччини  весна  -  її  здійсненна  мрія...

                                       Та  Пам*ять  не  мовчить,  нашіптує:-  Війна...

                                       Ні,  не  забула  я  -  це  не  дано  забути,

                                       Вкарбовано  навік  у  пам*яті  людській:

                                       Отут,  на  цій  землі,  смерть-сталь  заводів  Круппа

                                       У  бомби  відлилась,  що  били  по  моїй...

                                     Так,  по  моїй  землі,  по  найріднішій  били

                                     Із  бомбовозів-трун...  Осколків  хижий  рій...

                                     Мій  тато  молодий  -  давно  в  сирій  могилі,

                                     Поранений  на  тій,  на  тій  війні,  на  тій...

                                   Цей  біль  не  втамувать  -  і  я  його  приймаю...

                                   Іду  по  чужині,  а  марю  про  свою...

                                   О  іронічність  доль:  зустріть  9  Мая

                                   Між  рідними  людьми,  але  в  чужім  краю...

                                   Вдивляюся  в  людей,  вслухаюся  у  мову...

                                   Європа  -  і  весни  модерної  міраж.

                                   Вкраїнською  навчу  онука  -    перше  слово...

                                   Калину  упишу  в  оцей  чужий  пейзаж...  

                                                                                                                 Світла

                                       

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664512
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.05.2016
автор: Світлана Імашева