розчини мене в повітрі, що тобою пахне,
влий у вени, щоби рухався в твоєму тілі.
зцілюй та руйнуй, бо ти — мій Шива і мій Брахма.
відроди усі поля й ліси, що нині стлілі...
потім поєднай разом таких непоєднанних,
розбери аж на молекули й додай свої
атоми... зігрій й розлийся лавою вулкану.
мов у кратері, вмить розчини мене в собі,
безкінечних мрій моїх омана.
ДОГ
07.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2016
автор: Микита Баян