Вустам в поцілунках жилося що далі, то тяжче,
Та пухлі від слів вже мовчки лишаються цноти.
"Ох, знову і знову",— протяжно лунає, неначе
Із ламаних клавіш видавлюють ламані ноти.
На втому розміняно щастя, і спокою мантра
Давно відзвеніла, лишаючи спокій вустам.
Принаймні сьогодні залиш нам ще одне завтра,
На страту за фальші мелодій не кидай катам.
Я знаю, що вуст піаніно чомусь розладналось
І грати на ньому так тяжко буває, та знаєш...
Якісь піаністи над ними жорстоко знущались
А ти – хай жорстоко, хоч прошу, та зовсім не граєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2016
автор: Мирослава Муромська