[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PMpizqgl6Z4
[/youtube]
Тихенько стука дощ по підвіконню.
Здається, що йому нема кінця.
Ця музика тендітна, монотонна,
Не може не тривожити серця.
Я хочу у дощу лише спитати:
Ти сльози ллєш, чи просто це вода?
Чи зможеш мені відповідь ще дати:
Чому краса так швидко ув"яда?..
А музика дощу не замовкає,
Торкається душі його струна,
Що відповідь уперто все чекає:
Чом молодість не вічна, як весна?
Де ділися роки ті безтурботні,
Чому дорога терном заросла?
Назавжди зачинились дні зворотні.
Ключі від них вже час не поверта.
Сумуємо за тим, що не вернути
І хочем побувати там хоч в сні...
А іноді поплакать і збагнути,
Що дякувать повинні й цій весні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664643
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2016
автор: Н-А-Д-І-Я