Лише боюся самоти,
Її пекельнії хвости,
Тавром на серці пророста
І кривить душу неспроста.
Щербає каменем мости,
На краю котрих стоїш ти.
І вередує під дощем,
Плете легені слів плющем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664672
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.05.2016
автор: Анастасія Кравець