Людиною прожить мені так хочеться

Роки    летять    в    безмежжі    павутиною,

Вітри    життєві    рвуть    їх    –      все    ж    несуть,

Я    в    цім    житті    народжена    людиною

Й    по-людськи    хочу    теж    розкрити    суть.


Нехай    вітри    несуть    мене,    морочаться    –

Вітрило    власне    й    напрям    свій    знайду,

Людиною    прожить    мені    так    хочеться,

Щоб    зберегти    народний    вільний    дух.


Ну,    а    якщо    життя    цього    не    вистачить,

В    наступний    раз    перетворюсь    в    вербу

І    стану    для    людей    тією    пристанню,

Куди    вони    нестимуть    сум-журбу.


А    може,    краще    стать    мені    тополею,

Собою    сонце    й    землю    поєднать,

Щоб    жив    народ    мій    з    мовою    і    волею,

Міг    радість    праці    вільної    пізнать!?

13.02.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664815
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)