Кує зозуля нам літа
і років зовсім не жаліє.
Мов дим до неба відліта
життя моє й юнацькі мрії.
Співає жайвір угорі
і пісня та у небо в‘ється.
У світанковій цій порі
вона то плаче, то сміється.
Іду я луками дитинства,
купаю ноги у росі,
кипить в душі чарівне дійство.
Один я знову, не як всі...
09.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664836
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.05.2016
автор: Олександр Мачула