Моя тополе... Праведна царице!
Та що там Клеопатри могутність?...
-Тільки тінь!
Їй під склепінням зим нічого вже не сниться,
а холод усипальниць зірвав з обличчя грим.
А ти...
Ти зі святих долонь безсмертя пила,-
стираючи між віхами межу,-
грудьми від лютих воєн боронила,
кричала людям серцем: Я живу!
На схилі днів, сягнувши врешті неба,
торкаючись долонями зірок,-
впадеш дощем і пагоном зеленим
відродишся із попелу гілок.
8.05.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664855
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.05.2016
автор: Іванюк Ірина