Тихо годинник крокує у вічність
може згадаю колись я це знов.
Ніч плекає свою пречарівність.
Бог не чує моїх молитов.
Знову я лину у спокій безмежний,
в серці ридає воскресла любов.
Кров'ю стікає примара бентежна,
Бог не чує моїх молитов.
Бачу бентежних думок безкінечність.
Чую безсмертних подвигів зов.
Вже не бентежить моя недоречність.
Бог не чує моїх молитов.
Запам'ятає вітер шалений,
і закарбує із моїх оков.
Ім'я моє, ім'я полонене.
Бог не чує моїх молитов.
Вінниця
1:25 04.01.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664863
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.05.2016
автор: Казимир Хрусталь