Здіймає вітер віхолу... весняного цвітіння,
Занурюючись у тюльпановий муслін.
А білої черемхи квіт п'янить аж до зомління,
До памороки...усуваючи той сплін...
Той терпкий біль...зацвілий морок, ночі гостре лезо,
Заглиблене у срібну паморозь душі.
Дарує ранок сонячно-кульбабову імпрезу,
Вдихає небо прану в сонячні дощі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664889
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2016
автор: Лілея Дністрова