Так – я Хохол!
Почув кассапе? Орди Московітської син.
Так – я Хохол!
Мій Славний Пращур на Ру́сі іспокону жив.
Він жив і Правом слугувався,
Велесів Заповіт торив,
РОД славив!
І не плазувався,
Бо кревно Вірив і Творив.
Творив Добро, Творив Родину,
Творив земную благодать…
І жив-був так.
Та, підло в спину,
Встромив ножа підступний «брат»…
Народ мій тяжко поневолив,
Забивши всіх хто став на січ,
Порвав кордон, людей знедолив
І Душу на шматки посік…
Але Вона на Сонці-Яро,
Загоїв рани, ожила!
Вставай Хохол – бери Сокиру,
Брий голову – Пора прийшла!...
Так – я Хохол!
Бо Сонце-Батько велить засіяти борно.
Своїм теплом пашню зігріє.
А Дана – окропить дождьом.
Так – я Хохол!
А Мати-Жива, в Любові завагітнів знов,
Заярдиться медовим цвітом – наро́дить золоте зерно.
Славімося!
Ми – Сонця Діти
І Ми у Щасті варті жити!
Так – я Хохол!
Я – гордий цим.
ViFoBor/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2016
автор: ViFoBor/