Світанок.
Ніби кров'ю вмите
Над полем сонце...
Сходить...
Ожива...
І у багряному промінні квіти
Червоних маків вгору підійма.
Ні, то не маки, мамо!
То не квіти …
То нашим болем скроплена трава.
Нехай це буде сон,
Мерщій мене збудіте...
Ой, леле, нам вставати не пора...
Ой не пора, іще не зараз, мамо!
Нам не судилося цей ранок зустрічать.
І хай сльозою час загоїть рани,
І хай в піснях вони переболять.
Хай зійде сонце !
Чисте і ласкаве !
Нехай життя почне свої жнива.
Хай наші душі, стомлені боями,
Вогонь молитви вічно зігріва .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664902
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 09.05.2016
автор: CherOkee