Коли б вернути сім весен назад,
Я б повернула рідні душі з забуття.
Проклавши власною кров’ю їм дорогу в майбуття,
Вернула б посмішки у світлі цих лампад.
Я б пригорнула їх до свого теплого крила,
Прошепотіла ясно-приторні слова.
І залилась би знов світанкова роса,
І пролунала б пісня співрозмовця-вітерця.
Коли б погасло світло тих лампад-левад,
Вернувши мене до пустих обіймів суму,
Налепетавши кривих оман шельму,
У цьому серці пробудився б гіркий спогад.
Перед очами пронеслися б дні минувшини тієї.
Загравши, як музика на передчутті тривог,
Невчасно пролунавших тих пересторог,
Проткнувши душу правди отієї.
Коли б вернути сім весен назад,
Я б повернула рідні душі з забуття.
Проклавши власною кров’ю їм дорогу в майбуття,
Вернула б посмішки у світлі цих лампад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664915
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.05.2016
автор: Ілена Аксельссон