Ридає Праотець на березі ріки.
Ридають разом з ним утрачені віки,
Льодовики,немов льодяники,
Тануть у сонця на згірклих устах.
І день блискавичний, як шаблі замах,
А ніч довжелезна - як миті війни
І злі бандерлоги - зкошмарені сни
Кусають за шию, скажені як варг.
Ридай же, Свароже, гучніше ридай,
Прощайся з Ярилом - в безодню стрибай!
* Варг - у скандинавській міфології величезний вовк.
**Ярило - бог сонця у давніх слов*ян.
***Сварог - небесний коваль,творець світу у них же.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665022
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.05.2016
автор: Той,що воює з вітряками