Хітняк лише посміхається, а Блатняк тим часом рушає до машини, ненароком перший бере другого за руку і ...
- Ой, Блатняку, то ти? Привіт!
Здоровий маєш вже живіт.
За красномовне слово, друже,
Тобі б медаль з дерева дужу.
Хітняк був, ніби вже змінився -
І тут моральності лишився.
В душі лунав пекельний стогін,
А злість росла, як тонкий пагін.
- Вліпи ж йому, - душа гукала,
Щоби мудрості припало.
-Занадто, Блатняку, ти гордий, -
Та так вліпив йому по морді,
Що вся його блатняцька пиха
Йому й вернулася на лихо.
Він застогнав із того болю,
Що викривав його сваволю.
Завів свою він іномарку
Та прогарчав, як пив десь чарку:
"Ти не чухнув вже біля мене сісти,
Блажен хто їсть, коли захоче їсти".
Хітняк гукав в пилюку вітру,
Немов давав свисток арбітру.
- Ти думав, друже, це мине?
Де ж твоя совість, а де сором?
Живеш одним лише ти горем.
З грошима ти прийшов до мене,
Мені ж твоїх, повір, не треба.
Пустий і досі ти живеш,
В тобі немає світлих меж.
Чого ричиш на мене ти?
Поглянь хоч раз в свої понти!
Посмійсь із себе "добрий друже",
Бо став ти лопухом недужим.
Своє життя я так прожив,
Як один Бог мені велів.
І одружився вже давно,
Але тобі це всеодно,
Бо то моє, а то - твоє.
Шануєш лиш себе паскудо,
Пуста, захекана занудо.
Ти, ще питав, як твої друзі?
Живуть собі в своїй заслузі.
Не маю я і тих пухлин
Про які ти брехав один.
Якби не другом був, а врагом,
Я би навчив тебе «батагом».
Але таких, як ти, Блатняче,
Стріляти в голову, бо йначе
Зганьбиш людей своїм прикидом
Та ще й назвеш їх потім бидлом.
І почуття для тебе - сором,
А гідність кличеш тільки горем.
Тобі настав, мій друг, кінець,
Бо зняв я з тебе лавр-вінець.
Не вмієш ти людей цінити,
Лиш тільки у розкошах жити.
Ти друг є мій, і мій ти – ворог,
Хоч років знаю я під сорок
Тебе такого, яким є,
Хоч виросли в однім селі.
Простив для тебе я сьогодні
Провини преді мною годні.
Живи, як хочеш, але знай,
Мене отак не попускай,
Ось так настав йому і край…
2016 рік. Автор: Олег Гаврилевич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665220
Рубрика: Поема
дата надходження 11.05.2016
автор: Oleg Gavrilevich