Усі твої розбиті
У дрібні друзки
Угорі твоїх ніжок неба
Уже не болітимуть так як
У мене боліли
Усі зелені хмари
У розбитих очах
Вмикаючи маленький двигун
Посередині камінного тіла
Ти нарікаєш свою цивілізацію
У любов
У тебе вже був бог
А раніше був дощ
І листя папороті
У роті лісу язиком
І у тебе як у грибів
Терпнуть ніжки
І зрізають тебе під корінь
Усі несвідомі лісовики
Коли загине твоя
Цивілізація
Залишиться камінний бог
І наріче тебе
Цвітом папороті
Бо лиш раз зацвітеш
А ніхто не побачить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2016
автор: Олеся Новик