Ми змінюємось...З часом...І з роками...
Щось перебудовуєм в собі.
В цей світ йдемо із чистими думками...
А живучи,ховаємось в дощі...
Вітрами рвемось в чиїсь чисті душі...
Забруднюєм-очищуєм й т.д.
Когось смакуєм,мов медові груші...
Приходить хтось...Потім безжально йде...
Ми змінюємось.Із середини ...Й зовні...
Вдивляємось у відображення своє...
Якісь жалі...Тривоги невимовні...
Болить у грудях...Отже,серце– є!
Кожен день відстукують хвилини...
Дивний танець нашого буття...
Ми не бездушні роботи-машини!
Ще маєм совість,щирість ,каяття...
Часто намагаємося грати
Свою роль у п'єсах не своїх,
Почуття й емоції ховати,
Мов вони страшний смертельний гріх...
Ми змінюємось...Мовчимо частіше...
Трішечки жартуєм...Іноді...
Юність...Зрілість...Старість...Все страшніше...
А весни всі красиві й молоді!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665328
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.05.2016
автор: Дарія Типчук