Скільки разів обіцяв я собі,
Що віршувати віднині не буду,
Та передумував: як же я буду
Тямити думи тривожні свої
В вічній своїй особистій борні,
Правду шукаючи посеред бруду?
Це – ніби битва Добра проти Зла.
Ще не було так, щоб перемогла
Рима-метелик, порхнувши брехливо
Просто заради звучання дзвінкого,
Що не хвилює сьогодні нікого.
Дяка Всевишньому, це неможливо!
МОВОЮ ОРИГІНАЛУ:
Сколько раз я говорил себе,
Что стихи писать я перестану,
Но одумывался: как же стану
Разбираться в собственной судьбе,
В непрерывной внутренней борьбе,
Отличая правду от обмана?
Это – как борьба Добра и Зла,
Я не помню, чтобы верх взяла
Рифма-кривда, брякнувшая ложно,
Просто так, для красного словца,
Не жалея своего творца.
Слава богу, это невозможно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665341
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2016
автор: Віктор Чернявський