Борис Пастернак «Якби ж я знав, що так буває…»
(переклад Володимира Туленка)
Якби ж я знав, що так буває,
Коли розпочинав дебют,
Рядки криваві нас вбивають,
Налинуть горлом,.. та і вб’ють!
Від жартів з ось таким підгрунтям
Відмовитись би навідріз,
Початок – далечінь до суті,
Бо острах – для багаття хмиз.
Та й старість – то не велич Риму,
Де замість всіх отих дурниць,
Актори не знаходять рими,
А помирають в одну мить.
Коли рядок диктує серце,
На сцені робить з вас рабів…
Ось тут закінчилось мистецтво,
І, навіть, не потрібно слів!
*****
«О, знал бы я, что так бывает…» Борис Пастернак
О, знал бы я, что так бывает,
Когда пускался на дебют,
Что строчки с кровью — убивают,
Нахлынут горлом и убьют!
От шуток с этой подоплекой
Я б отказался наотрез.
Начало было так далеко,
Так робок первый интерес.
Но старость — это Рим, который
Взамен турусов и колес
Не читки требует с актера,
А полной гибели всерьез.
Когда строку диктует чувство,
Оно на сцену шлет раба,
И тут кончается искусство,
И дышат почва и судьба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665425
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 12.05.2016
автор: Володимир Туленко