Коли свiтанок закотився крiзь вiкно,
Весняний вечiр плавиться в туманi
I павутиння слiв самообману,
Ногами тягнеться намацувати дно.
Простих шляхiв не обираємо давно…
Волає розум: «Зупинись, не треба!..»
Неначе наркотичною потреба,
Твоїх обiймiв - конопляне полотно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2016
автор: Глорія