***

Душа  -  не  бездонная  діжка:
До  низу  ще  трішки...  Трішки
До  ранку,  аби  не  тумани,
До  ночі,  аби  не  в  останнє,
До  серця,  аби  тільки  билось,
До  віршів,  аби  новий  стилос.
Так  важко,  аж  до  перевтоми,
А  далі  -  перони-вагони,
Дороги  полотна-небоги,
Пороги,  чужі  перемоги.
І  чорне  на  ці  білі  стяги,
І  вдих  -  довгожданний  і  спраглий.
Ще  поки  міцні  капіляри
І  нерви  у  спокою  клярі
Наповнюю  себе  загадками,
А  Душу  -  безцінними  згадками.
Крізь  пальці,  крізь  очі  -  тікати
І  сліз  рахувати  карати.
Збивати  до  крові  коліна,
Щоби  не  забути  причину
Найпершу  цього  божевілля
І  сили  бажання  свавілля.
І  ночі  -  до  ранку,  до  віршів
Душа  -  до  далекої  тиші...
Та  поки  наповниться  діжка
Ми  тут  поживемо  ще  трішки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665459
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 12.05.2016
автор: Червоний Мак