Життя дано людині тільки раз
І кожному свій хрест покладено на плечі...
Ніхто не знає про той день і час,
Щоб від гріхів звільнити свої плечі...
Життя дано людині, як місток,
Що тягнеться з Землі до Вічності Святої...
Нам душу дали чисту, як листок,
Ввібрав що свіжість зливи весняної.
І що людина в Всесвіті цілім...
Нічого, мабуть, в ньому не вартує :
Живе, працює, родить... а по тім
Іде на Суд із тим, що приготує...
Та ба... Є місце в Космосі для доброти,
Людської щирості, талану і любові...
І хочеться те місце віднайти
Взамін всіх сліз і пролляної крові...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665513
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.05.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова