Матусю й тату, Ви були, як сонце,
Сяяли безхмарні небеса…
А проміння, наче незнайомці,
Поміж хмар творили чудеса.
Від батьківського порогу стежка,
Бігла вдаль де цвів тоді садок.
Цвіт на груші, мов нові сережки,
Вітер ніс у заспаний ставок.
Матусю й тату, Ви були, як сонце,
Сяяли безхмарні небеса…
А проміння, наче незнайомці,
Поміж хмар творили чудеса.
Вишні відцвіли і абрикоси,
Яблуні стомилися в цвіту,
Трави стигли, заплітались в коси
І гуділи бджоли на льоту.
Матусю й тату, Ви були, як сонце,
Сяяли безхмарні небеса…
А проміння, наче незнайомці,
Поміж хмар творили чудеса.
Двоє в хаті тато і матуся,
Вже давно черешня відцвіла,
Я до Вас батьки не забарюся,
Моя доля раз цей вік дала.
Матусю й тату, Ви були, як сонце,
Сяяли безхмарні небеса…
А проміння, наче незнайомці,
Поміж хмар творили чудеса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665603
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.05.2016
автор: Віталій Назарук