Останній цвіт з яблунь злітає,
Як сніг кружляє- додолу летить.
Дрібний дощик на дворі накрапає,
Стихне трохи і знову моросить.
За вікном сусідська хата стоїть,
Природу, зелені гори заступає.
Тільки над шиферним дахом,
Грушка квітучим гіллям махає.
Чомусь сумно мені- чому не знаю,
Загляну в душу, мабуть, я свою,
Там причину може та й відшукаю.
А як ні, то у серця тоді ще спитаю.
Чомусь сумно мені, а чому не знаю...
Може тому, що як свічка воскова,
З роками що невпинно пливутьть,
Я усе більше і більше згораю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665644
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.05.2016
автор: dashavsky