Чайник свистить на плиті
Пальці здирають пір'я
Ми від учора німі
Кавою п'яні зусилля
Я не люблю прикидатись
Маска муляє обличчя
Але так хочеться вкрасти
Хоч би хвилину без інших
Роком затерти вуха
Сонцю - промоклу совість
Коли я стала брехухою?
Коли стомилась боротись?
Чайник, бодай ще секунду
Ти помовчи, нам так треба
У пантомімах бруду
Пір'ям заплакане небо
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2016
автор: Марамі