Не спиться... Мені ночами подовгу не спиться,
Думи важкі забирають в полон.
Їм хоч на мить би спиниться,
Або прикликати в гості сон.
Не спиться... Півночі я марю тобою
В сплетінні мрій чарівливих.
Так, мабуть, земля марить весною,
Спочиваючи серед перин білих
Не спиться... Вже котру ніч поспіль
І, мабуть, від цього нема порятунку.
Я щоразу лягаю в холодну постіль,
Бо в тебе любов іншого зовсім ґатунку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2016
автор: Ірина Курдибан