[i](Відверто про пережите)
[/i]
Тобі я щиро хочу розповісти,
Про те, чого від себе не чекав.
Продовжують думки сумнівні гризти,
Під їхній скрегіт важко засинав.
Але вдалося з ними переспати,
Змив дощ ранковий пил розчарування.
Лиш смуток не вдалося подолати –
На вечір зберігаю сподівання.
Чомусь з контексту випала ця фраза:
«Нема душі – є тільки рима вдала!»
Тобі здалося – це була образа,
Насправді тільки болю Ти завдала.
Душа болить, але надію маю,
Що Ти розвієш смуток теплим словом.
Онлайну звичного від Тебе я чекаю,
Як ніч укриє нас своїм покровом.
Як справжня жінка, вірю, зрозуміла,
Що ті слова сприйняв я як насмішку.
Ти шкодувала, але не зуміла
Знайти в кімнаті темній чорну кішку,
Яка пробігла тінню поміж нами,
Маленьку недовіру залишила.
Але слова спростовують словами,
Щоб радість знову у душі ожила…
© S.Nemo
13.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665738
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.05.2016
автор: Finist