Відбілений шмат полотна
Канва і нитки муляне…
На цім рушнику борозна,
Що потім вона прокляне…
Чому саме з чорних ниток,
Вона почала свій рушник…
Відчула враз смутку ковток,
Що пік, як горілий сірник.
Його вишивала й щораз,
Чорніші горіли хрести.
І падали сльози не раз,
І смуток хотів зацвісти.
Бо чорні нитки в полотні,
Лягали при сльозах хрестом,
А смуток висів на стіні,
Цей смуток, то був лише сон.
Нагрянула нова війна,
Портрет на стіні і рушник.
Хіба в рушнику тут вина?
У тім рушнику чоловік…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665780
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2016
автор: Віталій Назарук