Я хочу жити у своїм раю.
Де квіти вічні.Не перецвітають.
Птахи літають і дощі ідуть.
Де ангели зустрів мене,вітають.
Той дивний рай живе в моїй душі
багато років.Мабуть ще з дитинства.
Казковий птах що стукав у вікно.
Вода в криниці аж по самі вінця.
Намисто ягід із горобини.
Вінок з волошок сплетений у полі.
Дорога за селом за обрій йде.
Я босоніж по ній назустріч долі.
Вона не була щедрою до мене.
Всміхалась іншим.Тільки не мені.
Та пам"ять про ключі,ключі від неба
допомагала завжди у житті.
Я буду жити у своїм раю.
Де квіти вічні.Не перецвітають.
Вінок з волошок я візьму туди,
бо сріблолюбців в рай мій не пускають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665865
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.05.2016
автор: кацмазонка