[b]Ти, моя матусенько, сонця ясний світ
Скільки ж тебе рідная не бачила літ.
Пригорнутись хочу я до твоїх грудей,
Щоб сяйнув промінчик із твоїх очей.
До схід сонця рано пташкою вставала.
Нас же ти жаліла і спати давала.
Всюди я з тобою змалечку ходила.
Ті стежки дитинства такі серцю милі.
Я завжди до тебе на крилах летіла.
Тепер зозулею кую на могилі
Як ніхто у світі втішити ти вміла,
Мов сонечком ясним, теплом своїм гріла.
Ця любов до тебе буде в мені жити
Скарбом її в серці буду я носити
Добром твоїм, мамо, засіяна нива
Дає врожаї свої щедрі й донині[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665879
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2016
автор: Ніна-Марія