Іду я містом гамірливим
Весь люд в турботах поспіша
Та крик ось чую одинокий
О, люди, не минайте ви мене!
Подайте бідному, сліпому
Пожертвуйте ради Христа
Той голос ніби із сторіччя
Неначе бідний Виртимей
Який хотів побачить світу
Й кричав до Господа Христа
А всі сліпого заставляли мовчати
І не тривожити Христа
Та голос він ще більш повисив
Бо хотів побачити свого Творця
А віру він і мав велику
Що Той хто всесвіт весь створив
Відкриє і його незрячі очі
Й побачить він Господній світ
Ісус спинився, що ти хочеш,
Щоб я тобі тут зміг зробить?
О, Господи, я хочу бачить
Я хочу йти з Тобою вслід.
Вставай й ходи, бо віра твоя
Вона тепер спасла тебе
Й пішов з Христом з учениками
Й радів, що він зустрів Христа
О скільки бачу я тих хворих,
Що очі мають та сліпі
Й не хочуть крикнуть вже щосили
Ісусе, Господи спаси!
А Ісус жде поки покличуть,
Коли в знесиллі упадуть
І на кінець таки прозріють
І зрозуміють
Для чого в світі тут живуть
Чому з'явилися на землю
Чому і звідки їх життя
І хто створив усе прекрасне
Невже для марноти й блуда?
Невже для вас даремна жертва
Спасителя й Творця,
Що там у муках Він томився
За всіх, щоб всім дали життя
Йому також хотілось жити
радіти всім, що дав Творець
Та як же міг він план змінити
Й не слухатись свого Отця?
А як Він в останній
Тяжкий і роковий свій час,
Що каплі поту стали кров'ю
І капали з Його чола
Любов'ю Він платив за муки
За ті жорстокі всі слова
А як хотілося усіх обняти
Та сил в руках уже нема
Іржаві цвяхи їх скували
Безжально тіло прикували
За що ж вінок сплели із терну
Невже всі квіти відцвіли
Щоб принести Творцю пошану,
Що світ Він грішний полюбив
За грішний світ віддав все тіло
Усе своє святе життя
Щоб у Новому Володінні
До злого не було вже вороття
Щоб правда Божа процвітала
І любов і згода між людьми
Щоб нації усі обнялись
Із Богом свято всі жили.
Тепер потрібно всім спинитись
Оглянути куди зайшли
Й доріг Христових научитись
І в Царство Нове увійти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2016
автор: Melnychuk