О, це життя, спокійне і шалене , –
У ньому стільки і зухвальств і див.
Довкіл червоне, чорне і зелене,
Та в синьо-жовтім долю розбудив.
І мріями, і діями щоденно
Неспокій віднаходив у собі.
А світ і всесвіт, знане й незбагненне
Були зі мною в радості й журбі.
Але найкраще – у красі й любові,
В доцільності – це зрозумів тоді,
Коли між нас, як гілочки вербові,
Цвіли чуття натхненно-молоді.
Коли наш син потупцяв по дорозі,
І саду пахіт вів його в майбуть,
Став з усіма в держави на сторожі,
Щоб Україні й сину завтра буть.
Щоб нам мерзота жить не заважала,
Добро творити на своїй землі,
Отруйне і вороже вирвем жало,
Щоб відступили сили темні, злі…
14.05.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666026
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.05.2016
автор: Вячеслав Романовський