Шукаємо щирості спрагло,
бува, не в очах, що навпроти,
бува, не в душі тій, що поряд -
в них бачимо знов мілину.
Натомість міфічні дзеркала
висотують жили і дроти
думок знавіснілих і прагнень
пробити густу сірину.
А сонце ж - у кожному серці
людей тих, що поруч - недальніх,
тобі лиш прозріти би якось,
розплющити очі на те.
І стане Господь дуже близько
до згірклого меду шукання,
і солодко дихати стане,
бо радістю день поросте...
10.05.16 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666071
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.05.2016
автор: Леся Геник