Калини грона спогадом розмиті,
В них осені душа моя горить...
Світанням роси бережно пролиті,
Я збережу у серці ніжну мить...
Блукаю парком, свідком всіх побачень,
Відлунням щастя, ехом кришталю
Минулих днів, немає більше значень
Є тільки грона туги і жалю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666086
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2016
автор: Квітка))