Так сумно стало знову мені,
Схололу душу тисне тиша.
Істини здаються лиш прості,
Вуста шепочуть: "Правда бита".
З ран кровиця, з тугою, густа,
Тече із серця поклик:"Милий!"
Молю до Бога:"Я - сирота,
Чому цей світ такий зрадливий?!"
Тривога з серця в далеч, де бій,
Трасують кулі в швидкім леті.
Боже! Вбережи його, зумій!
Життя - не аверс на монеті.
Життя, щоб жити, - задум Творця,
Війна - то руйнівник законів.
І гідну відсіч дасть та земля,
Де міць на захисті кордонів.
15.05.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2016
автор: Валентина Ланевич